Мануфактура традицій «Леліяни»: як захоплення переросло у простір сенсів і традицій

— Юліє, як у вас з’явилася ідея створити власну студію?

— Ідея народжувалася поступово, з особистої потреби. У складний для країни період рукоділля стало для мене способом зберігати внутрішню рівновагу й справлятися з напругою. З часом це хобі переросло у справу, якою почали цікавитися інші люди.

Я побачила, що мої прикраси відгукуються людям, несуть сенс і підтримку. Мені захотілося створити простір, де народжується не лише продукт, а й відчуття опори, традиції та спільності.

Одного разу я зрозуміла, що багато людей майже нічого не знають про традиційні прикраси. Але варто лише взяти їх у руки, приміряти — і люди щиро радіють, ніби діти. Саме тоді з’явилася ідея фізичного простору. Згодом виникли запити на майстер-класи, і так сформувалася концепція Мануфактури традицій «Леліяни» — майстерня, шоурум і студія навчання в одному просторі.

— Що стало поштовхом саме зараз відкрити власний бізнес?

— По-перше, я побачила стабільний інтерес до моїх прикрас. Почала брати участь у виставках і ярмарках, і стало зрозуміло, що без офіційної реєстрації рухатися далі некомфортно — для мене важливо працювати за правилами.

По-друге, непрості реалії дуже чітко розставили пріоритети. Я усвідомила, що відкладати більше не хочу. Крім того, я бачила запит на українське, автентичне, справжнє. Людям важливо триматися за коріння, символи й сенси — і я відчула, що можу бути корисною саме зараз.

— Яку роль у вашій історії відіграв проєкт «Повір»?

— Проєкт «Повір» став для мене точкою внутрішнього дозволу назвати себе підприємницею. Це була не лише фінансова підтримка, а й сильний психологічний імпульс — відчуття, що в тебе повірили.

Участь у проєкті допомогла структурувати ідею, подивитися на свою справу як на бізнес і зробити перші впевнені кроки до відкриття студії. Я навіть озвучила собі умову: якщо отримаю грантову підтримку — розвиваюся в цій сфері, якщо ні — залишаю це як хобі. Тому без проєкту «Повір» я, ймовірно, не наважилася б.

— З якими труднощами ви зіткнулися на старті?

— Найскладнішим було поєднати творчість і підприємницьке мислення. Бізнес вимагає планування, прорахунків і дисципліни, а не лише натхнення.

Також викликом став пошук приміщення, обладнання й організація процесів в умовах нестабільності. Ця зима стала серйозним випробуванням: через перебої з електропостачанням і теплом я тривалий час працювала з дому. Це був непростий період для молодого бізнесу.

— Що мотивує вас розвивати справу далі?

— Мене мотивують люди й їхні реакції. Коли жінка одягає прикрасу і ніби випрямляє плечі, коли на майстер-класах світяться очі — я розумію, що роблю щось справді важливе.

Особливо запам’яталося повідомлення від клієнтки напередодні Нового року. Вона написала, що придбала мої прикраси для ялинки своїм дорослим дітям і додала: «Колись вони прикрашатимуть ялинку вже зі своїми дітьми і згадуватимуть маму». Після таких слів сумнівів не залишається.

— Як ви залучали перших клієнтів?

— Перші клієнти прийшли через рекомендації та соціальні мережі. Я багато розповідаю про процес створення, сенси й свій шлях — це формує довіру. Люди приходять не лише за виробом, а й за історією та відчуттям.

— Які інструменти просування виявилися найефективнішими?

— Найкраще працює щирий, живий контент у соцмережах: процеси, історії, труднощі й радощі. Перший рік я свідомо працювала на впізнаваність. Моєю метою було, щоб у моменті питання «Що подарувати?» люди згадували саме мої прикраси — і це спрацювало.

Також важливими стали ярмарки й виставки — живий контакт із виробом має величезне значення.

— Як ви підбираєте партнерів?

— Для мене ключові спільні цінності. Професійність важлива, але довіра й людський контакт — на першому місці.

— Які інструменти допомагають вам у роботі?

— Соціальні мережі, прості цифрові інструменти для планування й обліку. Контент знімаю самостійно на смартфон. Також активно використовую ChatGPT — у мене навіть є «помічниця» на ім’я Зорина, яка допомагає з ідеями й структурою.

— Як ви організовуєте фінанси бізнесу?

— Поки що веду облік доходів і витрат, розділяю особисті та бізнесові кошти. Прибуток здебільшого спрямовую на розвиток студії. Для мене важливо зростати без поспіху, але стабільно.

— Які виклики стоять перед вами сьогодні?

— Найбільший виклик — невизначеність. Часом виникають сумніви щодо попиту, але я згадую, що навіть у найскладніші періоди люди шукають красу й сенси.

Також постає питання масштабування: як збільшувати виробництво, не втрачаючи якості й сенсу, і коли залучати помічників. Це процес пошуку балансу.

— Хто або що вас надихає?

— Українські жінки — сильні, чутливі, різні. А ще культурна спадщина й відчуття зв’язку між минулим і сучасністю.

— Які ресурси допомогли вам у розвитку?

— Освітні програми Дія.Бізнес у Рівному, зокрема проєкт «Повір». Також корисним було навчання з SMM та курс «Мистецтво ветеранського бізнесу 3.0», який допоміг зрозуміти, як рухатися далі після запуску студії.

— Яку пораду дали б тим, хто тільки мріє про власну справу?

— Дозвольте собі почати, навіть якщо не все ідеально. Впевненість приходить у процесі. Друге — шукайте підтримуюче оточення і не бійтеся прощатися з тими, хто не з вами. І третє — не соромтеся проявлятися. Про вашу справу мають знати.